1. Національний орган управління та національний контролер, які надають підтримку органу управління, мають забезпечувати законність і правомірність витрат, включених до звітності, поданої Комісії, та вживати усіх необхідних заходів для запобігання, виявлення та повідомлення про порушення та шахрайські дії, пов’язані з Програмою.
2. Національний орган управління, національний контролер та член групи аудиторів від України мають співпрацювати з Комісією, Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF), Європейським судом аудиторів та органами Програми з усіх питань, пов’язаних із запобіганням, виявленням та повідомленням про порушення, включно з тими, що стосуються будь-якого ймовірного або встановленого шахрайства та відшкодування неправомірно сплачених сум. Країни-учасниці на національному рівні мають розробляти документи для запобігання, виявлення та виправлення порушень та ймовірного чи встановленого шахрайства.
3. Фінансові коригування мають вноситися органом управління або Комісією відповідно до статті 33 або 34.
4. Відшкодування неправомірних витрат, у тому числі шляхом взаємозаліку, Комісією, органом управління та головним партнером має здійснюватися, як викладено у статті 32.
5. Органи та установи, перелічені в пункті 2, у кожному конкретному випадку мають приймати рішення, чи проводити спільні перевірки та інспекції на місці, в тому числі, якщо обидві сторони мають право проводити розслідування.
6. Якщо український бенефіціар або будь-яка інша третя сторона перешкоджає проведенню перевірки чи інспекції на місці, національний орган або представник у групі аудиторів, діючи відповідно до національних правил і норм, має надавати допомогу Комісії або Європейському управлінню з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF), Європейському суду аудиторів або органам Програми, щоб забезпечити можливість виконувати їхні обов’язки щодо проведення всіх перевірок або інспекцій на місці. Ця допомога має включати вжиття відповідних тимчасових заходів для захисту фінансових інтересів Європейського Союзу, які будуть не менш ефективними, ніж ті, що застосовуються відповідно до національного законодавства для захисту національних фінансових інтересів, в тому числі необхідних для захисту доказів.
7. Комісія або Європейське управління з питань запобігання зловживанням (OLAF) та шахрайству, Європейський суд аудиторів або органи управління мають повідомляти органи влади України про результати таких перевірок та інспекцій. Зокрема, Комісія або Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) повинні якнайшвидше повідомити орган управління та національний орган про будь-який факт або підозру, що пов’язані з порушенням, про які їм стало відомо під час перевірки або інспекції на місці.
8. Стаття 30(2) також має застосовуватися до перевірок та інспекцій, відповідно до пунктів 4-6 цієї статті.
9. З метою належного виконання цієї статті Комісія, Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) або органи Програми, національний орган, національний контролер та представник України в групі аудиторів мають регулярно обмінюватися інформацією та, на запит однієї зі Сторін цієї Угоди, проводити взаємні консультації, якщо це не заборонено європейським законодавством або законодавством і нормативними положеннями України.
10. Інформація, якою обмінюються Комісія або Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF), органи Програми та національні органи управління, має використовуватися відповідно до статей 40 і 41.