1. Кожна держава-учасниця може переконатися в тому, що діяльність інших держав-учасниць по дослідженню і використанню Місяця здійснюється згідно з положеннями цієї Угоди. З цією метою всі космічні апарати, обладнання, установки, станції і споруди на Місяці відкриті для інших держав-учасниць. Ці держави-учасниці в розумно завчасні строки повідомляють про плановане відвідання, щоб дозволити провести відповідні консультації і вжити максимальних заходів запобігання для убезпечення і уникнення перешкод для нормальних операцій на установці, яка підлягає відвіданню. Згідно з цією Статтею будь-яка держава-учасниця може діяти самостійно, або при повній або частковій допомозі будь-якої іншої держави-учасниці, або через відповідні міжнародні процедури в межах Організації Об'єднаних Націй і згідно Статуту ( 995_010 ).
2. Держава-учасниця, яка має підстави вважати, що інша держава-учасниця не виконує зобов'язань, що покладаються на неї цією Угодою, або що інша держава-учасниця порушує права, які перша держава має згідно з цією Угодою, може запитати проведення консультацій з цією державою-учасницею. Держава-учасниця, до якої звернено подібний запит, негайно вступає в такі консультації. У таких консультаціях має право взяти участь будь-яка інша держава-учасниця, яка цього вимагає. Кожна держава-учасниця, що бере участь у таких консультаціях, прагне взаємоприйнятного врегулювання будь-якого спору і враховує права та інтереси всіх держав-учасниць. Інформація про результати цих консультацій надсилається Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який передає одержану інформацію всім заінтересованим державам-учасницям.
3. Якщо консультації не приводять до взаємоприйнятного врегулювання з належним урахуванням прав і інтересів всіх держав - учасниць, заінтересовані сторони вживають всіх заходів для врегулювання спору іншими мирними засобами на свій вибір згідно з обставинами і характером спору. Якщо виникають труднощі у зв'язку з початком консультацій або якщо консультації не дозволяють прийти до взаємоприйнятного врегулювання, будь-яка держава-учасниця з метою врегулювання спору може звернутися за сприянням до Генерального секретаря, не заручаючись згодою іншої сторони в спорі. Держава-учасниця, яка не підтримує дипломатичних стосунків з іншою заінтересованою державою-учасницею, бере участь у таких консультаціях на свій розсуд або безпосередньо, або через іншу державу-учасницю або Генерального секретаря, що виступають як посередники.