Право на інформацію
1. Сторони забезпечують, щоб у контексті процесів щодо порушення прав інтелектуальної власності та у відповідь на обґрунтований запит позивача компетентні судові органи могли вимагати, щоб інформація про походження та шляхи реалізації товарів або послуг, які порушують право інтелектуальної власності, була надана порушником та/або іншою особою:
а) у якої було виявлено контрафактний товар у промислових масштабах;
b) у якої було виявлено використання послуг, що становлять правопорушення, у промислових масштабах;
c) у якої було виявлено надання у промислових масштабах послуг, використаних у діяльності, що становить правопорушення; або
d) яка була вказана особою, зазначеною у підпунктах (а), (b) або (c) цього пункту, як така, що задіяна у виробництві, виготовленні або розповсюдженні таких товарів чи наданні послуг.
2. Інформація, зазначена у пункті 1 цієї статті, повинна залежно від потреби містити:
а) імена та адреси виробників, виготовлювачів, розповсюджувачів, постачальників та інших попередніх власників товарів або послуг, а також планованих оптових та роздрібних продавців;
b) інформацію про кількість виробленої, виготовленої, доставленої, одержаної чи замовленої продукції, а також про ціну, встановлену на ці товари і послуги.
3. Пункти 1 і 2 цієї статті мають застосовуватися без шкоди для інших положень, які:
а) надають правовласнику право одержувати більш повну інформацію;
b) регулюють використання цивільних або кримінальних процедур стосовно інформації, переданої згідно із цією статтею;
c) регулюють відповідальність за зловживання правом на інформацію;
d) надають можливість відмовлятись від надання інформації, яка примусила б особу, зазначену у пункті 1 цієї статті, визнати свою особисту участь або участь близьких родичів у порушенні прав інтелектуальної власності; або
e) регулюють захист конфіденційності джерел інформації або обробки особистих даних.