Інституційні засади
1. Сторони встановлюють або підтримують відповідну організаційну структуру та механізми, необхідні для належного функціонування системи державних закупівель та реалізації відповідних принципів.
2. У рамках інституційної реформи Україна, зокрема, повинна визначити:
a) центральний орган виконавчої влади, відповідальний за економічну політику, наділений повноваженнями щодо забезпечення послідовної політики в усіх аспектах, пов’язаних з державними закупівлями. Такий орган сприяє та координує впровадження положень цієї Глави та керує процесом адаптації законодавства;
b) неупереджений та незалежний орган, завданням якого є перегляд рішень, прийнятих замовниками в процесі укладання контрактів. У цьому контексті поняття «незалежний» означає, що цей орган є органом державної влади, відокремленим від усіх замовників та економічних операторів. Рішення, прийняті таким органом, можуть переглядатися у судовому порядку.
3. Сторони забезпечують, щоб рішення, прийняті органами, відповідальними за розгляд скарг, ефективно виконувались.