Врегулювання інвестиційних спорів
1. Будь-який інвестиційний спір між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони буде по можливості вирішуватися шляхом мирних переговорів між сторонами спору.
2. (a) Якщо будь-який спір не може бути таким чином вирішений в період шість місяців з моменту, коли про нього заявила одна зі сторін спору, він буде на запит однієї з сторін спору переданий на вирішення згідно Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами ( 995_060 ), що відкрита для підписання в Вашингтоні 18 березня 1965 року ("Конвенція").
(b) Якщо спір передано для примирення згідно Конвенції ( 995_060 ), але процедура примирення визначена іншою, ніж шляхом підписання мирової угоди, спір буде, на запит однієї з сторін спору, переданий до арбітражу згідно Конвенції.
Кожна Договірна Сторона погоджується на прийнятність такої процедури.
3. У разі якщо сторони спору домовились про інше, положення пунктів 3-5 Статті 8 будуть застосовані із відповідними змінами, за умови, що призначення членів арбітражу відповідно до пункту 3 Статті 8 здійснюється сторонами спору, у разі якщо період, визначений у пункті 3 Статті 8 не дотримується, будь яка сторона спору може, за відсутності іншої домовленості, запросити Голову Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговельній палаті у м. Париж для здійснення необхідних призначень. Арбітраж визначить власні процедури відповідно до Правил арбітражу Комісії ООН по міжнародному торговельному праву ( 995_059 ).
4. Протягом арбітражної процедури чи забезпечення виконання рішення, Договірні Сторони, втягнуті у суперечку, не будуть висувати заперечень стосовно того, що інвестор іншої Договірної сторони отримав часткову чи повну компенсацію його збитків згідно контракту страхування. У цьому випадку сума компенсації у відповідності до арбітражного рішення, що буде виплачена інвестору Договірної сторони не включатиме суму компенсації, що була покрита страховою компанією.
5. Арбітражне рішення буде остаточним та обов'язковим для виконання для сторін спору. Кожна Договірна Сторона зобов'язується виконувати рішення відповідно до свого національного законодавства.