Ст. 9. Арешт

Чинна редакція від 18.04.1996 · Угода набрав чинності 01.04.1997

1. Згідно з положенням цієї статті, Сторона може звернутись з запитом про арешт власності з метою забезпечення її наявності для виконання рішення про конфіскацію вже виданого або яке може бути видане.

2. Запит, поданий відповідно до цієї статті, повинен включати:

а) і) у випадку, коли запит находить від Сполученого Королівства, довідку, яка підтверджує, що скарга була подана мировому судді або що особі було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, або що був представлений обвинувальний висновок, або що представлений ордер на арешт виданий судом Шотландії, чи що один з таких заходів має бути вжито, і якщо так, то коли; іі) у випадку, коли запит надходить від України, документ, що підтверджує порушення кримінальної справи, або що зазначене планується зробити, і якщо так, то коли;

b) або: і) стислий вигляд фактів справи, включаючи опис вчиненого злочину, час та місце його вчинення, посилання на відповідні положення законодавства, підстави, на яких ґрунтується підозра, та копію будь-якого відповідного рішення про арешт; або іі) якщо видано рішення про конфіскацію, то його копію;

с) наскільки це можливо, опис майна, щодо якого робиться запит про арешт або яке ймовірно є у наявності для арешту, та його відношення до особи, проти якої порушено або має бути порушено переслідування;

d) якщо необхідно, зазначення вартості майна, щодо якого надіслано запит про арешт, та підстави, на яких ця вартість була визначена;

е) якщо можливо, зазначення приблизного часу, який, як передбачається, пройде від передачі справи до суду до винесення остаточного рішення.

3. Запитуюча Сторона повідомлятиме запитувану Сторону про будь-які зміни у встановленні часу відповідно до вищезазначеного пункту 2 (е) та одночасно про стадію, на якій знаходиться провадження у справі. Кожна Сторона повідомляє якомога швидше іншу Сторону про будь-яку апеляцію або будь-яку зміну, яка виникає у зв'язку із запитуваною або застосованою дією щодо накладення арешту.

4. Запитувана Сторона може встановити умову, яка обмежує тривалість арешту. Запитувана Сторона якомога швидше повідомляє запитуючу Сторону про будь-яке таке обмеження та про підставу для нього.