Вирішення спорів між Договірними Сторонами
1. Будь-які спори, які можуть виникнути між Договірними Сторонами, що стосуються інтерпретації чи застосування цієї Угоди, повинні вирішуватись по можливості шляхом переговорів по дипломатичних каналах.
2. У випадку неможливості вирішити спір між Договірними Сторонами протягом 6 місяців після його початку за проханням однієї з Договірних Сторін, його слід передати для вирішення у арбітражний суд.
3. Такий арбітражний суд утворюється окремо для кожного конкретного випадку в такому порядку. Протягом двох місяців після отримання прохання про арбітраж кожна з Договірних Сторін призначає по одному арбітру. Ці два арбітри обирають потім громадянина третьої держави, що підтримує дипломатичні відносини з обома Договірними Сторонами, який за домовленістю Договірних Сторін буде призначений головою арбітражного суду. Голова повинен бути призначений протягом двох місяців після дати призначення двох інших членів арбітражного суду.
4. Якщо у приведені в пункті 3 цієї статті строки необхідні призначення не будуть здійснені, будь-яка Договірна Сторона може при відсутності іншої домовленості звернутись до голови Міжнародного Суду з проханням провести необхідні призначення. Якщо Голова є громадянином однієї з Договірних Сторін або якщо він не може з будь-яких причин виконувати вказану функцію, то зробити необхідне призначення має бути запропоновано Віце-Голові Міжнародного Суду. Якщо Віце-Голова є громадянином однієї з Договірних Сторін або якщо він також не може виконувати вказану функцію, то зробити необхідне призначення має бути запропоновано наступному за ним згідно із старшинством члену Міжнародного Суду, який не є громадянином держави ні однієї з Договірних Сторін та може без перешкод виконати вказану функцію.
5. Арбітражний суд самостійно визначає правила процедури та приймає рішення більшістю голосів. Рішення арбітражного суду є обов'язковим для виконання обома Договірними Сторонами. Договірні Сторони несуть витрати на арбітрів та Голову у рівних частках. Проте арбітражний суд може у своєму рішенні визначити яка з Договірних Сторін буде нести більшу частку витрат і таке рішення є обов'язковим для обох Договірних Сторін.