Спори між Договірною Стороною та інвестором держави іншої Договірної Сторони
1. З метою вирішення спору між Договірною Стороною і інвестором держави іншої Договірної Сторони відносно інвестиції, не применшуючи положень статті 9 цієї Угоди, між зацікавленими сторонами будуть проводитися консультації.
2. Якщо консультації не будуть закінчені рішенням протягом шести місяців від дати письмової пропозиції почати консультації, сторони спору можуть поступати наступним чином:
а) якщо спір стосується зобов'язання за статтею 5 і статтею 6 цієї Угоди, він, на прохання інвесторам передається на рішення до арбітражного суду;
б) спір, не вказаний в пункті 2 пункт а) цієї статті, буде переданий за згодою обох сторін спору на розгляд арбітражного суду.
3. Арбітражний суд буде створений для кожної індивідуальної справи. Якщо сторони, що беруть участь у спорі, не погодять іншого, кожна з них призначить свого арбітра. Призначені арбітри обирають Голову, яким має бути громадянин третьої країни.
Арбітри повинні бути призначені протягом двох місяців від дати отримання вимоги передачі спору для розгляду арбітражним судом, а Голова - протягом наступних двох місяців.
4. Якщо строки, вказані у пункті 3 цієї статті, не були виконані, будь-яка з сторін спору може, не маючи інших домовленостей звернутися до Голови арбітражного суду при Міжнародній торговельній палаті у Парижі з проханням зробити необхідні призначення. Якщо Голова не може виконати вказаної функції або є громадянин держави Договірної Сторони, застосовується MUTATIS MUTANDIS постанови пункту 5 статті 9 цієї Угоди.
5. Якщо сторонами не погоджено іншого, суд встановлює свої правила процедури. Рішення є остаточним і обов'язковим. Кожна з Договірних Сторін забезпечить визнання і виконання арбітражних рішень.
6. Кожна із сторін спору несе витрати на утримання свого члена суду і відповідно до власної частки у арбітражній процедурі; витрати на утримання Голови та інші витрати вони нестимуть в рівних долях як сторони спору. Однак, суд у своєму рішенні може встановити іншу пропорцію розподілу витрат, що несе одна із сторін, і це рішення буде обов'язковим для обох сторін.
7. Договірна Сторона, що є стороною спору, не може на будь-якій стадії третейської процедури або виконання рішення суду посилатися на факт, що інвестором отримано у результаті договору страхування відшкодування, що охоплює весь або частину збитку.
8. У випадку, якщо дві Договірні Сторони стануть сторонами Конвенції від 18 березня 1965 року про вирішення спорів, що стосуються інвестицій між державами і громадянами інших країн, спори будуть направлятися у Міжнародний центр вирішення спорів щодо інвестицій таким чином:
спори, вказані у пункті 2, пункт а) цієї статті - на вимогу інвестора, а спори, вказані у пункті 2, пункт б) цієї статті - за взаємною згодою Договірних Сторін.