Національний режим та режим найбільшого сприяння
(1) Кожна Договірна Сторона повинна надавати інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони режим, який повинен бути не менш сприятливим ніж той, що надається інвестиціям її власних інвесторів або інвестиціям інвесторів будь-якої третьої країни.
(2) Крім цього, кожна Договірна Сторона повинна надавати інвесторам іншої Договірної Сторони, включаючи все, що стосується повернення доходів від їх інвестицій, режим, який повинен бути не менш сприятливий, ніж той, що наданий інвесторам будь-якої третьої країни.
(3) Положення пунктів 1 і 2, наведених вище, не повинні розцінюватися як такі, що зобов'язують одну Договірну Сторону розповсюджувати на інших інвесторів вигоду будь-якого режиму, преференцію або привілеї, що випливають з:
(a) будь-якого існуючого чи майбутнього митного союзу або подібної міжнародної угоди, учасниками якої вона є або буде;
(b) будь-якого предмета Угоди, що повністю або частково стосується оподаткування.