Ст. 10

Чинна редакція від 07.10.2004 · Угода набрав чинності 07.12.2005

Спори між Договірними Сторонами

1. Спори між Договірними Сторонами щодо тлумачення та застосування цієї Угоди, наскільки це можливо, врегульовуються дипломатичними каналами.

2. У тому разі, якщо спір не врегульований таким чином протягом шести (6) місяців після дати, на яку будь-яка Договірна Сторона звернулася з проханням про такі переговори, на прохання будь-якої Договірної Сторони цей спір подається до Арбітражу.

3. Такий Арбітраж складається для кожного окремого випадку наступним чином. Протягом двох (2) місяців після отримання запиту стосовно арбітражу кожна Договірна Сторона призначає одного члена Арбітражу. Потім ці два члени обирають громадянина третьої держави, який, за погодженням двох Договірних Сторін, призначається Головуючим Арбітражу. Головуючий призначається протягом чотирьох (4) місяців від дати призначення інших двох членів.

4. Якщо необхідні призначення не були здійснені протягом періодів, визначених у параграфі 3 цієї Статті, будь-яка Договірна Сторона може, за відсутністю будь-якої іншої домовленості, звернутися з проханням до Голови Міжнародного Суду ООН про здійснення необхідних призначень. Якщо Голова Міжнародного Суду є громадянином держави будь-якої Договірної Сторони або з інших причин не може виконувати зазначену функцію, член Міжнародного Суду, наступний по старшинству, який не є громадянином держави будь-якої Договірної Сторони і не існує інших причин через які він не може виконувати зазначену функцію, запрошується для здійснення необхідних призначень.

5. Арбітраж приймає своє рішення більшістю голосів. Рішення Арбітражу є остаточним і обов'язковим для обох Договірних Сторін. Кожна Договірна Сторона несе витрати на члена суду, призначеного такою Договірною Стороною і на її представництво в арбітражному процесі. Обидві Договірні Сторони беруть на себе рівні частки витрат на Головуючого, а також і будь-які інші витрати. Арбітраж може приймати інше рішення щодо розподілу витрат. У всіх інших питаннях Арбітраж визначає свої власні правила судочинства.

6. Питання судового спору, зазначені у параграфі 1 цієї Статті, вирішуються у відповідності з положеннями цієї Угоди і загальновизнаних принципів міжнародного права.