1. Спори, що виникають між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони, стосовно інвестицій останнього на території першої, повинні по можливості вирішуватись дружньо.
2. Якщо ці спори не можливо вирішити протягом 6 місяців з дати, коли кожна зі сторін спору подала запит про дружнє вирішення шляхом подачі письмового повідомлення іншій стороні, спір повинен бути переданий на вирішення, на вибір Сторони інвестора:
(а) згідно з будь-якою відповідною, попередньо узгодженою процедурою вирішення спорів; або
(б) в міжнародний арбітраж у відповідності з наступними пунктами цієї Статті.
3. У випадку коли інвестор обирає вирішення спору шляхом передачі спору на розгляд міжнародного арбітражу, інвестор повинен надати свою згоду у письмовому вигляді про подання спору до:
(а) (1) Міжнародного Центру з врегулювання інвестиційних спорів ("Центр"), створеного згідно з Конвенцією про вирішення інвестиційних спорів між державами та іншими особами, підписаною у Вашингтоні 18 березня 1965 року ( 995_060 ) ("Вашингтонська Конвенція"), якщо обидві Договірні Сторони є сторонами Вашингтонської Конвенції та якщо спір підпадає під дію Вашингтонської Конвенції; або
(2) Центру, згідно з процедурами, що встановлені Додатковим засобом ведення судочинства Секретаріатом Центру ("Додатковий Засіб Правил"), якщо Договірна Сторона інвестора або Договірна Сторона відповідача спору, але не обов'язково обидві, є сторонами Вашингтонської Конвенції ( 995_060 );
(б) арбітражного суду, створеного згідно з Арбітражними Правилами ("Правила") Комісії ООН з міжнародного торговельного права (ЮНСІТРАЛ) ( 995_059 ), в разі якщо ці Правила можуть бути застосовані сторонами спору (Особою, що призначає, згідно з Статтею 7 Правил повинен бути Генеральний Секретар Центру); або
(в) арбітражного суду, створеного згідно з арбітражними правилами будь-якої арбітражної установи, визначеної за взаємною згодою між сторонами спору.
4. Незважаючи на факт можливої подачі інвестором спору до арбітражу згідно з пунктом 3, він може, відповідно до інституту арбітражного розгляду або під час розгляду, подати до судових або адміністративних трибуналів Договірної Сторони, що є стороною спору, прохання щодо введення тимчасових охоронних заходів для забезпечення його прав та інтересів, за умови, що таке прохання не включатиме вимогу про сплату збитків.
5. Кожна Договірна Сторона надає свою безумовну згоду на подання будь-якого інвестиційного спору на вирішення арбітражу, що є предметом вибору інвестора згідно з пунктами 3(а) та (б) або взаємною згодою обох сторін спору згідно з пунктом 3(в).
6. (а) Згода згідно з пунктом 5, разом зі згодою згідно до пункту 3 повинна задовольнити позови для письмової угоди між сторонами спору для цілей Глави II Вашингтонської конвенції ( 995_060 ), Додаткового Засобу Правил, Статті II Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, підписаної у Нью-Йорку 10 червня 1958 року ( 995_070 ) ("Нью-Йоркська конвенція") та Статті 1 Арбітражних Правил ЮНСІТРАЛ ( 995_059 ).
(б) Будь-яке арбітражне засідання згідно з цією Статтею, про що може бути домовлено між сторонами спору, проводитиметься у Стороні, що є учасником Нью-Йоркської конвенції ( 995_070 ). Згідно з цим, для цілей Статті 1 Нью-Йоркської конвенції, позови, передані до арбітражу, вважатимуться такими, що виникли з комерційних відносин або угоди.
(в) Жодна з Договірних Сторін не надаватиме дипломатичного захисту (імунітету) або не висуватиме міжнародного позову стосовно будь-якого спору, що передано до арбітражу, доки інша Договірна Сторона не перестане дотримуватись і виконувати рішення, винесене в даному спорі. Однак, дипломатичний захист для цілей цього підпункту не включатиме неформальних дипломатичних обмінів з метою сприяння вирішенню спору.
7. Арбітражний трибунал, створений згідно з цією Статтею, повинен вирішувати питання спору згідно з тими нормами права, що узгоджуватимуться між сторонами спору. У випадку відсутності такої згоди, застосовуватиметься право Договірної Сторони, яка є стороною спору, включаючи норми колізійного права та відповідні загальноприйняті норми міжнародного права, беручи також до уваги відповідні положення цієї Угоди.
8. Для цілей Статті 25(2)(б) Вашингтонської конвенції ( 995_060 ), інвестор, не фізична особа, який зареєстрований в Договірній Стороні, яка є стороною спору на дату письмової згоди згідно з пунктом (6), та який, до виникнення спору між ним та Договірною Стороною, контролюється інвесторами іншої Договірної Сторони, матиме статус "резидента іншої Договірної Сторони" та для цілей Статті 1(6) Додаткового Засобу Правил матиме статус "резидента іншої Сторони".
9. Рішення арбітражу, що може включати рішення по відсотках, повинно бути остаточним та обов'язковим для сторін спору. Кожна Договірна Сторона повинна терміново виконувати будь-яке рішення і повинна прийняти положення для ефективного виконання цього рішення на її території.
10. У будь-якому розгляді, судовому, арбітражному або іншому або при виконанні будь-якого вироку чи рішення стосовно інвестиційного спору між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони, Договірна Сторона не заявлятиме, в якості захисту, про свій суверенний імунітет. Будь-який зустрічний позов або право зарахування вимог не базуватиметься на тому факті, що інвестор одержав або одержить, згідно з умовами договору страхування, відшкодування або іншу компенсацію на всі або частину заявлених збитків від будь-якої третьої сторони, державної або приватної, включаючи іншу Договірну Сторону та її підрозділи, агенції або посередників.