1. По відношенню до використання, управління, керівництва, функціонування, розповсюдження та продажу або іншого відчуження інвестицій, що були зроблені на її території інвесторами іншої Договірної Сторони, кожна Договірна Сторона надаватиме режим не менш сприятливий ніж той, що надається, в подібних ситуаціях, інвестиціям її власних інвесторів або інвестиціям інвесторів будь-якої третьої країни, в залежності від того, який є найбільш сприятливим.
2. Однак, положення цієї Статті не повинні розцінюватися як такі, що зобов'язують одну Договірну Сторону розповсюджувати на інвесторів іншої Договірної Сторони переваги будь-якого режиму, преференції або привілеї, що випливають з:
(a) будь-якого митного союзу, економічного союзу, зони вільної торгівлі, валютного союзу або іншої форми регіонального економічного утворення або подібної міжнародної угоди, учасниками якої будь-яка з Договірних Сторін є або може стати; або
(b) будь-якої регіональної або двосторонньої угоди, або іншої подібної домовленості або будь-якого національного законодавства, що повністю або частково стосується оподаткування.