1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надаватиме інвестиціям та доходам інвесторів іншої Договірної Сторони режим, який є справедливим і рівним та не менш сприятливим, ніж той, який вона надає інвестиціям та доходам своїх власних інвесторів або інвестиціям та доходам інвесторів будь-якої третьої Держави, що з цього є більш сприятливим.
Вищезазначений принцип національного режиму не застосовуватиметься до набуття прав власності на землю та участі в приватизації.
2. Кожна Договірна Сторона на своїй території надасть інвесторам іншої Договірної Сторони по відношенню до управління, підтримання, використання, отримання прибутків та розпорядження своїми інвестиціями режим, що є справедливим і рівним та не менш сприятливим, ніж той, який вона надає своїм власним інвесторам або будь-якої іншої Держави, що з цього є більш сприятливим.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не тлумачитимуться з тим, щоб зобов'язати одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів іншої вигоду від будь-якого режиму, преференції або привілеї, які можуть бути поширені останньою Договірною Стороною, які випливають з:
а) будь-якого митного союзу, або зони вільної торгівлі, або монетарного союзу, або подібних міжнародних угод, що ведуть до таких союзів, або інституцій, або інших форм регіонального співробітництва, стороною яких будь-яка Договірна Сторона є або може стати;
б) будь-якої міжнародної угоди або домовленості, які стосуються повністю або в основному оподаткування.