Ст. 9

Чинна редакція від 20.05.1996

Врегулювання спорів, пов'язаних з інвестиціями

1. Кожний спір, пов'язаний з інвестиціями, між інвестором однієї з Договірних Сторін та іншою Договірною Стороною має бути представлений у письмовій формі стороною, що порушила спір. Така нотифікація має супроводжуватись обгрунтованою пояснювальною запискою.

Наскільки це можливо, Сторони намагатимуться вирішувати спори шляхом проведення переговорів, із залученням, в разі необхідності, радника третьої сторони або шляхом примирення між Договірними Сторонами по дипломатичних каналах.

2. В разі неможливості досягти вирішення спору за прямою згодою чи за процедурою примирення по дипломатичних каналах у шестимісячний строк після повідомлення про наявність спору, спір передається в судові органи Держави, на території якої була здійснена інвестиція, або в міжнародний арбітраж за вибором інвестора.

У цьому випадку кожна Договірна Сторона вважається такою, що погоджується на остаточне вирішення арбітражем будь-якому спору такого типу. Така згода означає, що обидві Сторони відмовляються від права вимагати вичерпного виконання всіх внутрішніх адміністративних чи юридичних засобів захисту.

3. У випадку міжнародного арбітражу спір подається для вирішення арбітражем однієї з нижчезгаданих організацій за вибором інвестора:

- в спеціальний ad hoc арбітражний суд, затверджений згідно з арбітражними правилами, встановленими Комісією Організації Об'єднаних Націй з Міжнародного Торговельного Права (UNCITRAL);

- в Міжнародний центр з Врегулювання Інвестиційних Спорів (ICSID), затверджений Конвенцією з Вирішення Інвестиційних Спорів між країнами та громадянами інших країн, відкритою для підписання у Вашингтоні 18 березня 1965 р., якщо кожна держава цієї Угоди стала учасником вищезгаданої Конвенції.

Якщо ці вимоги не є прийнятними, кожна Договірна Сторона погоджується, що спір буде представлено на розгляд арбітражу згідно з Правилами Додаткової Процедури ICSID:

- Арбітражного Суду Міжнародної Торговельної Палати в Парижі;

- Арбітражного інституту Торговельної Палати в Стокгольмі.

Якщо арбітражна процедура розпочалася з ініціативи Договірної Сторони, ця Сторона повинна запросити в письмовій формі інвестора, залученого до процедури, визначити арбітражну організацію, до якої має бути направлене спірне питання.

4. Кожна Договірна Сторона, що є стороною в спорі, зобов'язується не висувати на будь-якій стадії розгляду справи чи виконання рішення заперечень проти того, що інвестор, який виступає супротивником в спорі, одержав компенсацію, що покриває повністю чи частково його збитки, на підставі страхового полісу чи гарантії, передбаченої ст.6 цієї Угоди.

5. Арбітражний суд приймає рішення на основі національного законодавства Договірної Сторони, яка приймає участь в спорі, на території якої здійснено інвестиції, включаючи колізійні норми, а також положень цієї Угоди, термінів окремої Угоди, що мають відношення до інвестицій, а також згідно з принципами міжнародного права.

6. Рішення арбітражу є остаточними й обов'язковими для Сторін у спорі. Кожна Договірна Сторона зобов'язується виконувати рішення відповідно до свого національного законодавства.