Кожна Сторона в межах цієї Угоди, свого національного законодавства та відповідно до міжнародного права вживають необхідні заходи для забезпечення фізичного захисту спеціальних вантажів, які знаходяться в межах території її держави, на рівні не нижчому, ніж передбачено Конвенцією про фізичний захист ядерного матеріалу від 3 березня 1980 року ( 995_024 ).
Охорона спеціальних вантажів на території Російської Федерації здійснюється російським озброєним караулом, на території України українським озброєним караулом.
Пунктами зміни караулу та передачі обов'язків щодо забезпечення охорони транспортів із спеціальними вантажами є українські залізничні станції Хутір Михайлівський та Купянськ-Сортирувальний (далі іменуються - станції).
Порядок зміни караулу і передачі обов'язків по забезпеченню охорони транспортів із спеціальними вантажами, умови перебування російського озброєного караулу на території України, порядок доступу уповноважених осіб до транспортного засобу визначаються у Додатку N 2, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.
На дільниці руху державний кордон України - станція охорону транспортів із спеціальними вантажами здійснює російський озброєний караул відповідно до уставу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації і положеннями цієї Угоди.
Українська Сторона забезпечує на своїй території особисту безпеку призначених для охорони транспорту із спеціальним вантажем російських військових, їх розміщення, безперешкодне повернення в Російську Федерацію у повному складі з озброєнням і спорядженням, яке є в наявності, у випадку необхідності здійснює їх побутове забезпечення і медичне обслуговування, а також використання караулом ліній зв'язку.
Відповідальність за утрату спеціальних вантажів або їх частини несе Сторона, під юрисдикцією якої знаходиться караул, який здійснює охорону спеціальних вантажів в момент утрати, а в тих випадках, коли спеціальні вантажі транспортувались без охорони - Сторона, на території якої виникла утрата.