Вирішення спорів між Договірної Стороною та інвестором
1. При виникненні спору між однією з Договірних Сторін і яким-небудь інвестором іншої Договірної Сторони відносно:
а) зобов'язання, що виникає в даної Договірної Сторони відносно інвестора іншої Договірної Сторони щодо питання інвестиції даного інвестора;
б) порушення будь-яких прав, визначених цією Угодою або тих, що витікають з неї по інвестиціях даного інвестора;
спори вирішуються, по можливості, шляхом взаємних консультацій і переговорів.
2. Якщо протягом шести місяців з дня пред'явлення письмової вимоги Сторонами, що сперечаються, не досягнута взаємна домовленість, спір за вимогою однієї із Сторін може бути переданий для вирішення:
а) у суди держав Договірних Сторін відповідно до їх компетенції;
б) до міжнародного центру по вирішенню інвестиційних спорів (далі "центр"), беручи до уваги відповідні положення укладеної у Вашингтоні 18 березня 1965 року Конвенції про порядок вирішення спорів між державами і громадянами інших держав по інвестиціях ( 995_060 ), якщо держави обох Договірних Сторін є учасниками даної Конвенції;
в) до міжнародного арбітражного суду "ad hoc", відповідно до діючого арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй по Міжнародному Торговому праву ( 995_059 ).
3. Незалежно від положень пункту 2 цієї Статті, що стосуються передачі спору на розгляд в арбітражний суд, інвестор має право вибрати погоджувальну процедуру.
4. Договірні Сторони визнають рішення арбітражного суду і забезпечують його виконання відповідно до Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року ( 995_070 ).