Роялті
1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
2. Ставка податку, що стягується у першій Договірній Державі, де виникають роялті, одержані з джерел в цій Договірній Державі і які фактично належать резиденту другої Договірної Держави, не повинна перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті, визначених у пункті 3.
3. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду незалежно від періодичності і форми, імені, номенклатури тією мірою, якою вони зроблені як винагорода за:
а) використання або право на використання будь-яких авторських прав на будь-які твори літератури, мистецтва чи науки, патент, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, торгову марку або іншого виду власність або право; або
b) використання або право на використання будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; або
с) використання або право на використання наукових, технічних, промислових або комерційних знань або інформації; або
d) надання будь-якої допомоги, що є підготовчою або допоміжною стосовно будь-якої власності або права, згаданих у підпункті а), будь-якого обладнання, згаданого у підпункті в) або будь-якого знання або інформації згаданих у підпункті с); або
е) використання або право на використання: і) кінематографічних фільмів; або іі) фільмів або відео для використання на телебаченні; або ііі) плівок для використання на радіомовленні.
4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно якого сплачуються роялті, дійсно пов'язані з а) таким постійним представництвом або постійною базою або з b) комерційною діяльністю, про яку йдеться у підпункті с) пункту 1 статті 7. У такому разі залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14.
5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплатити роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.