Недискримінація
1. Національні особи однієї Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягати національні особи цієї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статті 1, до осіб, які не є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної Держави, не будуть підлягати в жодній з Договірних Держав будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, іншому або більш обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягати за тих же умов національні особи цієї Держави.
3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій другій Договірній Державі, ніж оподаткування підприємств цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність за тих же обставин тими ж методами.
4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 6 статті 11 або пункту 5 статті 12 цієї Угоди, і відповідно до положень пункту 7 статті 12 цієї Угоди, проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства будуть обчислюватись за таких же умов, за яких вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги підприємства однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави повинні з метою визначення оподатковуваного майна цього підприємства підлягати вирахуванням за таких же умов, що й борги резидента першої згаданої Держави.
5. Ця стаття не повинна тлумачитись як зобов'язання однієї з Договірних Держав надавати резидентам другої Договірної Держави будь-які персональні пільги, вирахування і знижки для податкових цілей на підставі їхнього громадянського статусу або сімейних зобов'язань, які вона надає своїм власним резидентам.
6. Ніщо в цій статті не повинно тлумачитись як юридичне зобов'язання будь-якої з Договірних Держав поширювати на резидентів другої Договірної Держави будь-які пільги, переваги і привілеї, які можуть бути надані будь-якій іншій Державі або її резидентам на підставі створення митного союзу, економічного союзу, вільної торгової зони або на підставі будь-яких регіональних або підрегіональних угод, що стосуються повністю або головним чином оподаткування, договірною стороною яких може бути перша згадана Держава, згідно з практикою кожної з Договірних Держав.
7. Підприємства Договірної Держави, майно яких повністю або частково належить одному або кільком резидентам, або контролюється прямо чи посередньо одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не будуть підлягати в першій згаданій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким можуть підлягати інші подібні підприємства першої згаданої Держави.
8. У цій статті термін "оподаткування" означає податки будь-якого роду і виду, які розглядаються в цій Угоді.