Ст. 3. Стягнення та примусове виконання

Угода між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, з іншого боку, щодо участі України в програмі Європейського Союзу «Єдиний ринок» (2021-2027) · порівняння редакції від 2023-02-02 з редакцією від 2023-06-29

Текст статті в цих двох редакціях однаковий. Дата з'явилася тому, що редакцію акта перевидали, а саму статтю не змінювали.

Стягнення та примусове виконання

1. Рішення, ухвалені Європейською Комісією щодо покладення грошових зобов'язань на юридичних або фізичних осіб, крім держав, щодо будь-яких позовів, що випливають з Програми «Єдиний ринок», підлягають виконанню в Україні. Наказ про примусове виконання додається до рішення без будь-яких інших формальностей, крім перевірки автентичності рішення національним органом, призначеним для цієї мети Урядом України. Уряд України повідомляє про свій призначений національний орган Комісії та Суд Європейського Союзу. Відповідно до статті 4, Європейська комісія має право повідомляти про такі рішення, що підлягають виконанню, безпосередньо осіб, які постійно проживають, та юридичних осіб, зареєстрованих в Україні. Примусове виконання має відбуватися відповідно до законодавства, процедур та правил України.

2. Рішення та ухвали Суду Європейського Союзу, винесені на застосування арбітражного застереження, що міститься в контракті чи угоді стосовно програм, діяльності, дій чи проектів Союзу, підлягають виконанню в Україні так само, як і рішення Європейської Комісії, зазначені в частині (1).

3. Суд Європейського Союзу має юрисдикцію переглядати законність рішення Комісії, зазначеного в частині 1, і призупиняти його виконання. Однак суди України мають юрисдикцію щодо скарг на те, що виконання здійснюється неналежним чином.

Закреслене — текст редакції від 2023-02-02, підкреслене — текст редакції від 2023-06-29. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 2023-02-02 або 2023-06-29.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.