Спори приватного характеру
1. Організація передбачає належні форми врегулювання:
a) спорів, які виникають унаслідок контрактів, стороною яких є Організація;
Організація має включити до усіх письмових контрактів, які вона укладатиме, крім тих, що зазначені в пункті 1 підпункту d) цієї статті, застереження про арбітраж, за яким будь-які спори, що виникають внаслідок тлумачення або виконання контракту, за запитом будь-якої із Сторін, будуть передані до арбітражу або, якщо про це досягнуто домовленість між Сторонами, до іншої відповідної форми врегулювання;
b) спори, які виникають внаслідок шкоди, спричиненої Організацією, або, які включають будь-яку іншу позаконтрактну відповідальність Організації;
c) спори за участю посадовця Організації, який користується імунітетом від судового процесу, якщо в такому імунітеті не відмовлено відповідно до положень викладеної вище статті 4;
d) спори, які виникають між Організацією та її посадовцями;
Організація передає усі спори, які виникають внаслідок застосування й тлумачення контрактів, укладених з посадовцями Організації на підставі Правил і положень про персонал Організації, до юрисдикції Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці (АТ МОП) або до будь-якого іншого відповідного міжнародного адміністративного трибуналу, до юрисдикції якого Організацію передано на виконання рішення Ради.
2. Стосовно спорів, для вирішення яких в пункті 1 цієї статті не визначено жодної форми врегулювання, Організація може вдатися до будь-якої форми врегулювання, яку вважатиме за необхідну, зокрема, до арбітражу або до звернення до національного суду.
3. Будь-яка форма врегулювання спору, обрана за цією статтею, ґрунтується на принципі належної правової процедури для забезпечення вчасного, справедливого, неупередженого та обов’язкового вирішення спору.