1. Договірна Сторона може запроваджувати або продовжити застосування заходів, які не відповідають її зобов’язанням за Статтею 4, стосовно операцій з транскордонного переміщення капіталу та Статті 16:
(а) у разі значних труднощів платіжного балансу та зовнішніх фінансів або їх загрози; або
(b) у випадку, коли, за виняткових обставин, рух капіталу завдає або загрожує завдати серйозні труднощі макроекономічному управлінню, зокрема, грошово-кредитній та курсовій політиці.
2. Заходи, згадані в пункті 1:
(a) відповідатимуть Статтям Угоди Міжнародного валютного фонду, до тих пір, поки Договірна Сторона, що вживає заходів, є учасником зазначених Статей;
(b) не перевищуватимуть тих, що необхідні для врегулювання обставин, зазначених у пункті 1;
(c) будуть тимчасовими і будуть скасовані, як тільки дозволять умови;
(d) будуть негайно доведені до відома іншої Договірної Сторони; і
(e) будуть уникати надмірного заподіяння шкоди комерційним, економічним і фінансовим інтересам іншої Договірної Сторони.
3. Ніщо в цій Угоді не повинно розглядатися як зміна прав, якими користується Договірна Сторона та зобов’язань, які прийняла на себе Договірна Сторона в якості учасника Статей Угоди Міжнародного валютного фонду.