1. Усиновлення дитини, яка є громадянином однієї Договірної Сторони та проживає на території другої Договірної Сторони, провадиться на підставі законодавства Договірних Сторін, громадянами якої є дитина й усиновитель.
2. Для всиновлення необхідно, якщо цього вимагає законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є всиновлюваний, - згода всиновлюваного, його законного представника та дозвіл компетентного державного органу.
3. Якщо дитину всиновлює подружжя, один з якого є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони, то мають бути дотримані вимоги, які передбачені законодавством обох Договірних Сторін.
4. Положення частин 1, 2 та 3 цієї статті стосуються також скасування всиновлення та визнання його недійсним.
5. У справах про всиновлення, скасування та визнання всиновлення недійсним є компетентним суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є всиновлюваний. Якщо всиновлюваний є громадянином однієї Договірної Сторони, а проживає на території другої Договірної Сторони, де також усиновитель має місце проживання, компетентним є також орган другої Договірної Сторони.