1. Справи про встановлення батьківства та оспорювання батьківства, так само як і права, які мають батьки та діти з однаковим громадянством, регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Коли один із подружжя має громадянство однієї Договірної Сторони, а інший - другої Договірної Сторони, то застосовується законодавство тієї Договірної Сторони на території якої вони мають спільне місце проживання.
2. Якщо батьки мають місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а дитина проживає на території другої Договірної Сторони, то їх правові стосунки будуть регулюватись законодавством Договірної Сторони батьків.
3. Батьківські права на дитину, батьки якої не перебувають у шлюбі, за умови відсутності спору, визначатимуться законодавством обох Договірних Сторін.
4. Для винесення рішення в питаннях, що вказані в пунктах 1-3 цієї статті, є компетентними установи Договірних Сторін, законодавство яких повинно застосовуватись. У разі можливості застосування законодавства обох Договірних Сторін компетентними є установи Договірних Сторін, на території якої проживає дитина.
5. Якщо позивач та відповідач проживають на території однієї Договірної Сторони, то є компетентними також установи цієї Договірної Сторони з дотриманням положень пунктів 1-3 цієї статті.