Спори між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони
1. Будь-який спір, що виникає внаслідок здійснення інвестицій між однією Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони, має бути врегульований шляхом консультацій та переговорів між сторонами спору.
2. Якщо переговори між сторонами спору не призведуть до його вирішення протягом шести місяців з моменту отримання Міністерством юстиції України або Міністерством фінансів Словацької Республіки письмового повідомлення про виникнення спору, яке має містити обґрунтування правових вимог та детальну інформацію щодо предмету спору, інвестор має право передати цю справу або до:
a) компетентного суду держави Договірної Сторони, на території якої здійснюється інвестиція;
b) до арбітражу Міжнародного Центру з Врегулювання Інвестиційних Спорів (ICSID), створеного згідно з Конвенцією про врегулювання інвестиційних спорів між Державами та іноземними особами, відкриту для підписання у Вашингтоні 18 березня 1965 року ( 995_060 ); або
c) до арбітражу чи Міжнародного арбітражного Суду ad-hoc, який створюється згідно з Арбітражними Правилами Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL) ( 995_059 ).
3. Інвестор, який подав на розгляд спір до національного суду, тим не менше, може звернутися до одного з арбітражних судів, згаданих у підпунктах b) та c) пункту 2 цієї Статті, якщо до винесення судового рішення на предмет спору національним судом інвестор повідомляє про своє рішення більше не вести цю справу за допомогою національного судочинства і відкликає її.
4. Арбітражне рішення є остаточним і обов'язковим для сторін, які беруть участь у спорі і підлягає примусовому виконанню згідно з національним законодавством.