Принципи
1. Договірні Сторони обмежуватимуть транзитний проїзд громадян третіх держав чи осіб без громадянства лише тими випадками, коли немає можливості повернути таких осіб безпосередньо до держави призначення.
2. Запитувана держава дозволяє здійснювати транзитний проїзд громадян третіх держав чи осіб без громадянства, якщо забезпечується подальше транспортування таких осіб до можливих інших транзитних держав та гарантується реадмісія державою призначення.
3. Транзитний проїзд громадян третіх держав та осіб без громадянства здійснюється під вартою, якщо цього вимагає Запитувана держава. Процедура здійснення супроводження визначається Імплементаційним протоколом.
4. Запитувана держава може відмовити у транзитному проїзді:
(a) якщо громадянину третьої держави чи особі без громадянства в державі призначення або іншій транзитній державі дійсно загрожує бути підданим катуванню, нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню, смертній карі або переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань у країні призначення або іншій транзитній державі; або
(b) якщо громадянин третьої держави або особа без громадянства підлягає кримінальному переслідуванню або санкціям у Запитуваній державі або іншій транзитній державі; або
(c) виходячи з інтересів охорони здоров'я населення, державної безпеки, громадського порядку та інших національних інтересів Запитуваної держави.
5. Будь-який наданий дозвіл може бути відкликаний Запитуваною державою, якщо після його надання виникають або виявляються обставини, про які йдеться в пункті 4 цієї Статті, що перешкоджають здійсненню транзитного проїзду, або якщо більше не забезпечується подальший проїзд до можливих транзитних держав чи реадмісія державою призначення.