Вирішення спорів між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони
(1). Для вирішення дружнім шляхом спорів, що виникають в межах положень цієї Угоди між Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони, між вказаними сторонами проводяться консультації.
(2). Якщо такі консультації не приведуть до вирішення спору протягом трьох місяців з дати прохання про вирішення, інвестор може подати такий спір до:
(а) правомочного арбітражу Договірної Сторони, на території якої було здійснено інвестицію; або
(b) Міжнародного арбітражу Міжнародного Центру для Вирішення Інвестиційних Спорів (ICSID), створеного згідно з Конвенцією про Вирішення Інвестиційних Спорів між Державами та громадянами інших Держав, що відкрита для підписання у Вашингтоні, Округ Колумбія 18 березня 1965 року.
(3). Якщо інвестор подає спір до компетентного арбітражу Договірної Сторони, на території якої були здійснені інвестиції, або до міжнародного арбітражу, такий вибір буде остаточним.
(4). Для цілей цієї Статті будь-яка юридична особа, яка заснована відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, та в якій перед виникненням спору більшість акцій належала інвесторам іншої Договірної Сторони, розглядається згідно з Статтею 25 (2) (b) вказаної Вашингтонської Конвенції, як юридична особа іншої Договірної Сторони.
(5). Рішення арбітражу є остаточним і обов'язковим для обох сторін та набуває чинності відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої була здійснена інвестиція.
(6). Якщо спір було подано на розгляд до правомочного арбітражу або до міжнародного арбітражу згідно з цією Статтею, жодна з Договірних Сторін не буде продовжувати вирішувати спір по дипломатичним каналах, якщо інша Договірна Сторона не порушує виконання будь-якого судового рішення, присудження, наказу або іншого визначення, зробленого правомочним арбітражем чи міжнародним арбітражним судом з цього питання.