(1) Спеціальний трибунал має юрисдикцію щодо таких правопорушень проти відправлення правосуддя, вчинених умисно, будь-якими засобами, включаючи електронні засоби:
(a) дача неправдивих показань після взяття зобов’язання давати правдиві показання;
(b) надання завідомо неправдивих або сфальсифікованих доказів;
(c) здійснення протиправного впливу на свідка, втручання або перешкоджання присутності свідка чи дачі ним показань, помста за дачу ним показань чи знищення доказів, їх фальсифікація або перешкоджання їх збиранню;
(d) перешкоджання, залякування або корупційний вплив на посадову особу Спеціального трибуналу з метою примусу або переконання посадової особи не виконувати або неналежним чином виконували свої обов'язки;
(e) помста посадовій особі Спеціального трибуналу за те, що ця або інша посадова особа виконувала свої обов’язки;
(f) вимагання або одержання хабаря у статусі посадової особи Спеціального трибуналу у зв'язку зі своїми офіційними обов'язками;
(g) серйозне перешкоджання провадженню Спеціального трибуналу.
(2) Принципи і процедури, що регулюють здійснення Спеціальним трибуналом юрисдикції щодо правопорушень за цією статтею, повинні бути тими самими, що викладені в Правилах процедури і доказування. Умови надання міжнародного співробітництва Спеціальному трибуналу щодо його проваджень за цією статтею регулюються внутрішнім законодавством запитуваної держави.