(1) Якщо обвинувачений визнає свою вину, Судова палата визначає:
(a) чи усвідомлює обвинувачений характер і наслідки визнання себе винним;
(b) чи зроблене це визнання обвинуваченим добровільно після достатніх консультацій із його або її захисником; та
(c) чи підтверджується визнання вини фактами справи, викладеними:
(i) в обвинуваченнях, пред’явлених Прокурором та визнаних обвинуваченим;
(ii) у будь-яких матеріалах, представлених Прокурором, які підкріплюють обвинувачення і які приймає обвинувачений; та
(iii) у будь-яких інших доказах, зокрема показаннях свідків, представлених Прокурором або обвинуваченим.
(2) Якщо Судова палата переконається, що умови, зазначені в пункті 1 цієї статті, дотримані, вона розглядає визнання вини разом з будь-якими додатковими доказами, які були надані, як таке, що встановлює всі істотно важливі факти, необхідні для доведення вчинення злочину, стосовно якого зроблено визнання, і вона може визначити обвинуваченого винним у скоєнні цього злочину.
(3) Якщо Судова палата не переконається в тому, що умови, зазначені в пункті 1 цієї статті, дотримані, вона виходить з того, що визнання вини не мало місця, і в цьому випадку вона дає розпорядження продовжувати судовий розгляд відповідно до звичайних процедур розгляду справи, передбачених цим Статутом, і може передати цю справу іншій Судовій палаті.
(4) Якщо Судова палата вважає, що в інтересах правосуддя, зокрема в інтересах потерпілих, є необхідним більш повний виклад фактів справи, Судова палата може:
(a) звернутися до Прокурора з проханням представити додаткові докази, у тому числі показання свідків; або
(b) дати розпорядження продовжити судовий розгляд відповідно до звичайних процедур розгляду справи, передбачених цим Статутом, і в цьому випадку вона виходить з того, що визнання вини не мало місця, і може передати цю справу іншій Судовій палаті.
(5) Будь-яке обговорення між Прокурором і захисником питання про зміну обвинувачень, визнання вини або покарання, шо має бути призначено, не є обов’язковим для Спеціального трибуналу.