Національне ставлення і найбільше сприяння
1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надає інвестиціям і доходам інвесторів іншої Договірної Сторони ставлення, яке в жодному разі не є менш сприятливим, ніж ставлення, яке надається інвестиціям і доходам власних інвесторів або інвестиціям і доходам інвесторів будь-якої третьої Держави, залежно від того, яке з них є більш сприятливим для інвесторів іншої Договірної Сторони.
2. Жодна Договірна Сторона на своїй території не буде підвергати інвесторів іншої Договірної Сторони в тому, що стосується розвитку, управління, обслуговування, використання або права на розпорядження інвестиціями, ставленню, менш сприятливому, ніж ставлення, яке надається інвестиціям і доходам власних інвесторів або інвестиціям і доходам інвесторів будь-якої третьої Держави, залежно від того, яке з них є більш сприятливим для інвесторів іншої Договірної Сторони.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не вважаються такими, що зобов'язують одну Договірну Сторону надавати інвесторам іншої Договірної Сторони переваги щодо будь-якого ставлення, переваг або привілеїв, які надаються внаслідок:
a. Членства або асоційованого членства у будь-якій існуючій або майбутній зоні вільної торгівлі, митному союзі, економічному союзі, спільному ринку або подібній міжнародній угоді, стороною якої є або може стати Договірна Сторона;
b. Угод про усунення подвійного оподаткування або будь-яких інших угод, які повністю чи частково стосуються питань оподаткування.