Прибуток від підприємницької діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташовану в ній постійну установу (представництво). Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цієї постійної установи (представництва).
2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташовану там постійну установу (представництво), то в кожній Договірній Державі цій постійній установі (представництву) зараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю за таких же або аналогічних умов і діяло цілком незалежно від підприємства, постійною установою (представництвом) якого воно є.
3. У визначенні прибутку постійної установи (представництва) допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійної установи (представництва), включаючи раціональний розподіл управлінських та загальних адміністративних витрат, понесених для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташована постійна установа (представництво), так і у будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійною установою (представництвом) підприємству або його будь-якому іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійній установі (представництву).
4. Якщо у Договірній Державі визначення прибутку, що стосується постійної установи (представництва) на підставі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу. Обраний спосіб розподілу повинен давати результати, які відповідатимуть принципам, що містяться в цій статті.
5. Жодний прибуток не відноситься до постійної установи (представництва) на підставі тільки закупівель цією постійною установою (представництвом) товарів або виробів для підприємства.
6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійної установи (представництва), визначається щорічно одним і тим же методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для його зміни.
7. Якщо прибуток включає елементи доходу або доход, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.