Особливі норми щодо принципу забезпечення
Щодо положень статті 6 встановлюються такі особливі норми і винятки:
1. Працівник, найнятий на службу підприємством, керівні органи якого знаходяться на території однієї з Договірних Сторін і яке далі запропонує йому на території іншої Договірної Сторони тимчасову роботу, підпадає під дію законодавства першої Договірної Сторони, якщо тільки передбачений період тимчасової роботи, на яку його перевели, не перевищує 2 роки, а також якщо він був запрошений для заміщення іншої особи, визначений період праці якої вже завершився.
Працівник, який займається індивідуальною трудовою діяльністю на території однієї з Договірних Сторін, де він і застрахований, і який переїжджає для виконання певної роботи на територію іншої Договірної Сторони, підпадає під дію законодавства першої Договірної Сторони за умови, що період тимчасової роботи не перевищує двох років.
2. Якщо через непередбачені обставини період роботи, обумовлений в попередньому пункті, перевищує 2 роки, працівник підпадає під дію законодавства першої Сторони на новий строк, який становить 2 роки, за умови, що Уповноважений орган другої Сторони або установа, уповноважена цим органом, дає на це свою згоду.
3. Персонал транспортних служб, як повітряних, так і наземних, який здійснює свою діяльність на територіях обох Сторін, підпадає під дію законодавства тієї Сторони, на території якої знаходиться їхнє головне підприємство.
4. На членів екіпажу суден поширюється законодавство тієї Договірної Сторони, під прапором якої вони плавають.
Незважаючи на вищевикладене, коли член екіпажу отримує заробітну плату за роботу від підприємства чи особи, акредитованих на території іншої Договірної Сторони, і вищезгаданий член екіпажу проживає на території тієї ж Договірної Сторони, він за вибором може підлягати законодавству тієї чи іншої Договірної Сторони.
5. Працівники, які прийняті на роботу по навантажуванню, розвантажуванню або ремонту суден, або в службу охорони порту, підпадають під дію законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться порт.
6. На членів дипломатичних представництв і консульських установ Договірних Сторін та на обслуговуючий персонал, зайнятий виключно особистим обслуговуванням дипломатичного корпусу або консульських посадових осіб, поширюватимуться положення Віденських конвенцій про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року ( 995_ 048 ) та про Консульські відносини від 24 квітня 1963 року ( 995_047 ).
7. На працівників однієї Договірної Сторони, які працюють на території другої Договірної Сторони у спільних українсько-іспанських підприємствах, поширюється законодавство тієї Сторони, на території якої знаходиться таке підприємство, або, за їх вибором, тієї держави, громадянином якої вони є.