Сторони зобов'язують компетентні державні ветеринарні органи своїх країн розробляти спеціальні ветеринарно-санітарні правила і взаємопогоджувані вимоги відповідно до Міжнародного ветеринарного кодексу Міжнародного епізоотичного бюро, діючі при торговельних угодах при вивозі, ввозі і транзиті тварин, продуктів тваринного походження, фуражу й інших товарів, що можуть бути переносниками збудників інфекційних, паразитарних, у тому числі й антропозоонозних захворювань.
Керівники державної ветеринарної служби обох країн можуть здійснювати безпосередні контакти для обміну необхідною інформацією, зазначеною в статтях 3 і 4 даної Угоди, або організовувати зустрічі для проведення консультацій по виникаючих проблемах.