Національний режим та режим найбільшого сприяння
1. Жодна з Договірних Сторін не надаватиме на своїй території інвестиціям та прибуткам інвесторів іншої Договірної Сторони режим менш сприятливий ніж той, який надається інвестиціям та прибуткам власних інвесторів чи інвестиціям та прибуткам інвесторів будь-якої третьої держави, залежно від того, який є найбільш сприятливим для зацікавлених інвесторів.
2. Жодна Договірна Сторона на своїй території не надає інвесторам іншої Договірної Сторони стосовно придбання, поширення, діяльності, управління, збереження, володіння, використання, продажу та розпорядження своїми інвестиціями режим менш сприятливий ніж той, що надається власним інвесторам чи інвесторам будь-якої третьої країни, залежно від того, який є найбільш сприятливим для зацікавлених інвесторів.
3. Кожна Договірна Сторона надає інвесторам іншої Договірної Сторони, їхнім інвестиціям та доходам найкращий з режимів, які вимагаються в пунктах 1 та 2 цієї статті, залежно від того, який є найбільш сприятливим для інвесторів чи інвестицій та прибутків.
4. Жодна з Договірних Сторін на її території не застосовує примусові заходи щодо інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони, що стосуються купівлі матеріалів, засобів виробництва, устаткування, транспорту, торгівлі її продукцією, або подібні заходи, що мають необґрунтований та дискримінаційний характер.
5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не тлумачаться як такі, що зобов'язують одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів іншої Договірної Сторони переваги будь-якого режиму, преференції або привілеї, які можуть бути поширені першою Договірною Стороною, на підставі:
a. будь-якого існуючого чи майбутнього митного союзу або економічного чи монетарного союзу, або зони вільної торгівлі, або подібних міжнародних угод, учасниками яких Договірні Сторони є чи можуть стати в майбутньому;
b. будь-якої міжнародної угоди або домовленості, що повністю або частково стосуються питань оподаткування.