1. Громадяни держави однієї Договірної Сторони, які користуються дійсними дипломатичними чи службовими паспортами, можуть без віз в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом через територію держави іншої Договірної Сторони, а також перебувати на її території щонайбільше до 90 (дев'яносто) днів з дня в'їзду.
2. У випадку, якщо громадяни однієї Договірної Сторони, які користуються дійсними дипломатичними чи службовими паспортами, бажають перебувати на території держави іншої Договірної Сторони більше ніж 90 (дев'яносто) днів, Міністерство закордонних справ цієї Договірної Сторони може продовжити їх безвізове перебування на території своєї держави у відповідь на письмове звернення дипломатичного представництва чи консульської установи держави їх громадянства.
3. Громадяни держави однієї Договірної Сторони, які користуються дійсними дипломатичними чи службовими паспортами, і які є працівниками дипломатичного, консульського чи торговельного представництва, що діє на території держави іншої Договірної Сторони, або якщо вони працюють в міжнародних організаціях, штаб-квартира або відділення яких знаходиться на території держави іншої Договірної Сторони, протягом терміну їх акредитації можуть без віз в'їжджати на територію держави приймаючої Договірної Сторони, там перебувати та виїжджати.
4. Положення пункту 3 цієї статті поширюється також на осіб, які проживають спільно з громадянами, згаданими в пункті 3 цієї статті, протягом терміну їх акредитації, та на підставі Конвенції про дипломатичні зносини ( 995_048 ), підписаної в м. Відень 18 квітня 1961 року, Конвенції про консульські зносини ( 995_047 ), підписаної в м. Відень 24 квітня 1963 року, а також діючої між Україною та Угорською Республікою Консульської конвенції ( 348_100 ), визнаються членами родин і користуються дипломатичними чи службовими паспортами держав Договірних Сторін.