Ст. 4

Чинна редакція від 21.10.2005 · Угода набрав чинності 19.11.2010

ПЕРЕДАЧА СЕКРЕТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Якщо Сторона-джерело має намір передати секретну інформацію організації держави Сторони-одержувача або доручає це зробити організації своєї держави, вона попередньо робить запит компетентному органу держави Сторони-одержувача щодо підтвердження того, що організація держави Сторони-одержувача пройшла перевірку й одержала дозвіл на роботу з секретною інформацією необхідного ступеня секретності, а також має відповідні можливості для забезпечення належної охорони секретної інформації. Це підтвердження повинно містити зобов'язання щодо забезпечення відповідності заходів охорони, що здійснює організація, яка пройшла перевірку, національним правилам охорони секретної інформації. Контроль за дотриманням цих заходів здійснює компетентний орган держави Сторони-одержувача.

2. Компетентний орган держави Сторони-джерела відповідає за те, щоб всій секретній інформації, що передається або створюється в рамках контракту, було надано відповідні грифи секретності. За запитом компетентного органу держави Сторони-одержувача компетентний орган держави Сторони-джерела повинен повідомити йому про надані грифи секретності переданій секретній інформації у вигляді списку (список грифів секретності).

3. У разі, коли компетентний орган держави Сторони-одержувача запросив та одержав список грифів секретності, він письмово підтверджує його одержання.

4. Компетентний орган держави Сторони-одержувача повинен забезпечити, щоб організація держави Сторони-одержувача поводилась з секретною інформацією держави іншої Сторони як з секретною інформацією відповідного ступеня секретності власної держави.

5. Сторони повинні забезпечити, щоб контракт укладався або роботи, на які поширюються вимоги відносно охорони секретної інформації, починалися тільки після того, як організація держави Сторони-одержувача вжила необхідних заходів з охорони секретної інформації або забезпечила умови щодо своєчасного прийняття таких заходів.

6. Секретна інформація передається з однієї держави в іншу, як правило, дипломатичними каналами. Сторона-одержувач письмово підтверджує одержання секретної інформації.

7. У разі необхідності компетентні органи можуть, в окремому випадку, домовитися про те, що секретна інформація при виконанні умов, зазначених у пункті 8 цієї статті, може передаватися іншим шляхом без використання дипломатичних каналів.

8. У випадках, зазначених у пункті 7 цієї статті, необхідно щоб:

- особа, яка здійснює перевезення, мала оформлений допуск до секретної інформації відповідного ступеня секретності та кур'єрське посвідчення, видане уповноваженим державним органом Сторони-джерела;

- організація, що здійснює відправку секретної інформації, мала в наявності перелік секретної інформації, що передається;

- пакування секретної інформації здійснювалось відповідно до правил, установлених для перевезення секретної інформації в межах держави Сторони-джерела;

- факт одержання секретної інформації підтверджувався відповідним письмовим повідомленням організації держави Сторони-одержувача.

9. При необхідності передачі секретної інформації значного обсягу компетентні органи держав Сторін встановлюють у кожному конкретному випадку маршрут, засоби транспортування й охорони.

10. Секретна інформація між організаціями держав Сторін може передаватися через телекомунікаційні системи тільки з використанням криптографічних засобів закриття інформації, узгоджених компетентними органами держав Сторін.