Врегулювання спорів
1. У випадку виникнення спорів між Сторонами, пов'язаних з тлумачення та (або) виконанням цієї Угоди, Сторони для досягнення дружнього врегулювання в першу чергу проводять консультації або переговори через свої уповноважені органи, які діють за їхнім прямим дорученням, або за необхідності дипломатичними каналами.
2. Спори між уповноваженими органами від обох Сторін з питань, які безпосередньо пов'язані з тлумаченням та (або) виконанням цієї Угоди, передаються на спільний розгляд старших посадових осіб уповноважених органів, які докладають всіх зусиль для вирішення спору за взаємною згодою. За узгодженим запитом зі сторони уповноважених органів такі спори можуть розглядатися у рамках процедури, передбаченої в пункті 1 цієї Статті. За узгодженим рішенням старших посадових осіб, вказаних вище, спори можуть бути передані на врегулювання у порядку узгоджувальної процедури з метою досягнення згоди або для підготовки висновків або рекомендацій з усіх питань встановлення факту і права, що відносяться до спірного питання. Такі спори можуть також вирішуються шляхом будь-якої іншої взаємно погодженої процедури.
3. У випадку, якщо розгляд спору відповідно до порядку, передбаченого пунктами 1 та 2 цієї Статті, потребує використання інформації та (або) технічних даних, поводження з якими підпадають під обмеження, Сторони та (або) уповноважені органи передбачають спеціальний закритий розгляд спору.
4. У разі відсутності обопільної згоди стосовно інших методів врегулювання, спори, які не були вирішені відповідно з процедурами, передбаченими в пунктах 1 та 2 цієї Статті, протягом шести місяців після того, як одна зі Сторін направить іншій Стороні запит у письмовій формі про таке врегулювання, можуть за взаємною згодою Сторін передаватися до Арбітражного суду, що утворюється відповідно до положень пунктів 6-9 цієї Статті. Сторони належним чином враховують в якості факторів першорядного значення можливі обмеження на застосування процедури врегулювання спорів шляхом арбітражного розгляду, пов'язані з характерними особливостями предмету спору та такі, що мають безпосереднє відношення до забезпечення здійснення цілей цієї Угоди.
5. З урахуванням пунктів 3 та 5 Статті 4 цієї Угоди Сторони доручають уповноваженим органам забезпечити, щоб умови угод (контрактів) між учасниками спільної діяльності в частині, що стосується процедур врегулювання спорів, не суперечили положенням цієї Статті у тому розумінні, що шляхи і засоби дружнього врегулювання мають пріоритетний характер.
6. Арбітражний суд утворюється стосовно кожного конкретного випадку, при цьому кожна Сторона призначає арбітра, а два цих арбітра обирають третього арбітра - громадянина третьої держави, який призначається Головою Арбітражного суду. Перші два арбітра призначаються протягом тридцяти днів, а Голова - протягом дев'яноста днів після того, як Сторони приймуть рішення про передачу спору на розгляд за арбітражною процедурою відповідно до пункту 4 цієї Статті.
7. Якщо арбітри не призначаються в термін, вказаний в пункті 6 цієї Статті, будь-яка зі Сторін у випадку відсутності домовленості про інше може запросити Голову Міжнародного Суду зробити всі необхідні призначення. Якщо Голова є громадянином будь-якої держави Сторін або якщо він з якої-небудь іншої причини не може виконувати цю функцію, необхідні призначення проводить наступний за ним за старшинством член Міжнародного Суду, який не є громадянином будь-якої із держав Сторін.
8. Арбітражний Суд приймає свої рішення більшістю голосів на основі існуючих угод між Сторонами та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Його рішення є остаточними і не підлягають оскарженню, якщо Сторони заздалегідь не домовились у письмовій формі про процедуру оскарження.
На прохання обох Сторін Арбітражний суд може сформулювати рекомендації, які, не маючи сили рішення, можуть забезпечити Сторонам основу для розгляду питання, яке визвало спір.
Рішення та консультативні висновки Арбітражного суду обмежуються предметом спору, та в них викладаються мотиви, на яких вони ґрунтуються.
9. Кожна Сторона несе витрати, пов'язані з діяльністю свого арбітра та свого повноважного представника (юридичного консультанта або адвоката) під час арбітражного розгляду. Витрати, пов'язані з діяльністю Голови Арбітражного суду, Сторони несуть в рівних частинах. Якщо Сторони не досягнуть згоди про інше, всі інші витрати, пов'язані з урегулюванням спору шляхом арбітражу, розподіляються між Сторонами в рівних частинах.
У всіх інших відносинах Арбітражний суд сам встановлює свої правила процедури.