1. Громадянин держави однієї з Договірних Сторін, який призначений на роботу в дипломатичному представництві, консульській установі на території держави іншої Договірної Сторони та користується дійсним дипломатичним паспортом, звільняється від вимоги отримання візи з метою в'їзду на територію держави іншої Договірної Сторони. Такому громадянину на підставі запиту відповідного дипломатичного представництва чи консульської установи упродовж 90 днів з дати його прибуття оформлюється дозвіл на проживання в державі, що приймає, на термін його офіційного перебування.
2. Дія пункту 1 цієї статті поширюється також на громадянина держави однієї з Договірних Сторін, який користується зазначеним паспортом та є представником своєї держави при міжнародній організації, що розташована на території держави іншої Договірної Сторони.
3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті застосовуються також до дружини/чоловіка члена дипломатичного представництва, консульської установи чи представника при міжнародній організації, їх дітей та батьків, що перебувають на їх утриманні, за умови, що вони користуються такою ж категорією паспорта або відомості про дітей внесено до паспорта їх батька чи матері.