1. Таємна інформація передається з однієї держави в іншу, як правило, по дипломатичних каналах. Компетентний орган підтверджує одержання таємної інформації та надсилає її далі одержувачу згідно з законами та іншими нормативно-правовими актами своєї держави з захисту таємної інформації.
2. Компетентні органи можуть в окремому випадку домовитися в загалом або з установленням обмежень про те, що таємна інформація при виконанні умов, зазначених у пункті 3 цієї статті, може передаватися іншим шляхом, без використання дипломатичних каналів, якщо їх використання невиправдано ускладнило б передачу.
3. У випадках, зазначених у пункті 2, необхідно , щоб:
- особі, яка здійснює перевезення, був оформлений допуск до таємної інформації відповідного ступеня секретності;
- в організації, яка здійснює відправлення, залишався перелік таємної інформації, що передається; один примірник цього переліку передається одержувачу для подальшої передачі компетентному органу;
- упаковка таємної інформації здійснювалася згідно з правилами, встановленими для перевезення в межах держави;
- передача таємної інформації була підтверджена розпискою про її одержання;
- особа, яка здійснює перевезення, мала при собі кур'єрське посвідчення, видане компетентним органом, що передбачає, у відповідності із законодавствами держав Сторін, провезення таємної інформації через державні кордони без огляду митними, прикордонними та іншими уповноваженими на те органами кореспонденції, що перевозиться.
4. При передачі значного обсягу таємних матеріалів компетентні органи встановлюють у конкретному випадку спосіб транспортування, маршрут та супроводжуючу охорону.