1. Член сім'ї, який користується імунітетами відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, Конвенції про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй 1946 року або будь-якої іншої відповідної міжнародної угоди, яка передбачає імунітети і який працює відповідно до цієї Угоди, не повинен мати імунітету від цивільної та адміністративної юрисдикції держави, що приймає, щодо будь-якої дії або бездіяльності, що здійснюється в процесі оплачуваної діяльності згідно з цією Угодою і підпадати під відповідне чинне законодавство держави, що приймає.
Вказані вище відмови від імунітетів цивільної або адміністративної юрисдикції не поширюються на виконавчі заходи з боку держави, що приймає, котрі вимагають окремої відмови.
2. У випадку, коли член сім'ї, який користується імунітетами відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, Конвенції про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй 1946 року або будь-якої іншої відповідної міжнародної угоди, яка забезпечує імунітети в державі, що приймає, держава, що акредитує, повинна уважно розглянути відмову від імунітету такого члена сім'ї у частині кримінальної юрисдикції у разі вчинення тяжких злочинів, в ході здійснення оплачуваної діяльності згідно з цією Угодою на території держави, що приймає.
Вищевказане положення про відмову від імунітетів кримінальної юрисдикції, не повинно застосовуватися до виконавчих заходів державою, що приймає, який вимагає окремого документу про відмову. У цьому випадку держава, що акредитує, повинна ретельно розглянути відмову від такого імунітету.