Ставлення до суден в портах і територіальних морях
1. Кожна з Договірних Сторін забезпечує суднам іншої Договірної Сторони у своїх портах та територіальних морях під своєю суверенною юрисдикцією таке ж ставлення, як і до своїх власних суден, зайнятих в міжнародних перевезеннях, у частині вільного доступу в порти, нарахування портових зборів та податків, використання портів для завантаження й розвантаження вантажів і для посадки й висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій та користування послугами мореплавства.
2. Положення пункту 1 цієї Статті:
- не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх суден, зокрема на каботажні перевезення, операції пов'язані з рятуванням та буксирування;
- не зобов'язують одну Договірну Сторону поширювати на судна держави іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;
- не стосуються правил в'їзду/виїзду і перебування іноземців.
3. Договірні Сторони вживають відповідно до національного законодавства своїх держав усіх можливих заходів для скорочення часу перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних та інших формальностей, чинних у цих портах.