1. Член сім'ї, який має імунітет згідно зі статтею 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. чи статтею 53 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. чи Конвенцією про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй 1946 р. чи будь-якого іншого міжнародного договору, що передбачає надання імунітетів, не має імунітету від цивільної та адміністративної юрисдикції за свої дії при здійсненні оплачуваної трудової діяльності, на яку було надано згоду згідно з цією Угодою, і на нього поширюються відповідне законодавство та судові рішення держави перебування.
2. У разі, якщо член сім'ї, який користується імунітетом від кримінальної юрисдикції в державі перебування передбаченого у статті 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. чи статтею 53 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. чи Конвенцією про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй 1946 р. був звинувачений у злочині, скоєному при виконанні трудової діяльності на території держави перебування, направляюча держава невідкладно розгляне письмовий запит про відмову від імунітету, який приймаюча держава може подати.
3. Відмова від імунітету від кримінальної юрисдикції не поширюється на виконання судового вироку, для чого необхідною є окрема відмова. У таких випадках направляюча держава ретельно розгляне питання відмови від цього імунітету.
4. В усіх передбачених цією статтею випадках, вивчення запиту та відповідь на нього Сторін має відбуватися у найстисліший строк. У разі відсутності відмови Сторонами може бути розглянуто питання відкликання відповідного співробітника та скасування дозволу, виданого члену сім'ї.