(1) У тих випадках, коли згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року або іншими застосовуваними міжнародно-правовими інструментами члени сім'ї користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування, положення про імунітет від кримінальної юрисдикції держави перебування поширюються також на дії, пов'язані зі здійсненням трудової діяльності, дозволеної за цією Угодою. Однак, при наявності ознак кримінального злочину, акредитуюча держава ретельно розгляне питання можливості відмови від застосування щодо відповідного члена сім'ї імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування.
(2) Якщо акредитуюча держава не відмовляється від застосування імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування щодо відповідного члена сім'ї, вона передає власним правоохоронним органам справу стосовно скоєння ним кримінального злочину на території держави перебування. Держава перебування, у такому випадку, інформується про результати кримінального провадження.
(3) Член сім'ї може бути допитаний як свідок у зв'язку із здійсненням трудової діяльності, дозволеної за цією Угодою, за винятком випадків, коли акредитуюча держава вважає, що це суперечить її інтересам.