1. Договірні Сторони відмовляються від будь-яких вимог щодо компенсації у зв'язку із втратою або пошкодженням майна, якщо нанесена шкода була завдана працівниками іншої Договірної Сторони при виконанні ними завдань, пов’язаних з виконанням цієї Угоди.
2. Договірні Сторони відмовляються від будь-яких вимог про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, або у зв’язку зі смертю працівників, якщо це сталося під час виконання завдань, пов’язаних з виконанням цієї Угоди. Право на компенсацію працівникам та особам, які мають право на компенсацію в разі їх смерті, відповідно до національного законодавства цієї Договірної Сторони залишається незмінним.
3. Пункти 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо шкода заподіяна умисно або з грубої необережності.
4. Якщо працівники Договірної Сторони, виконуючи свої завдання у зв’язку з виконанням цієї Угоди на території держави іншої Договірної Сторони, завдають шкоди третій особі, Договірна Сторона, на території якої було заподіяно шкоду, відповідає за завдані збитки згідно з правилами, які застосовуються у випадку заподіяння шкоди її працівниками. Договірна Сторона, працівники якої завдали шкоди, повертає іншій Договірній Стороні всю суму виплаченої компенсації. Друге речення цього пункту не застосовується, коли працівники, які заподіяли шкоду, діяли під безпосереднім керівництвом працівників іншої Договірної Сторони, за винятком випадків, коли вони завдали шкоди умисно або з грубої необережності.
5. Компетентні органи Договірних Сторін працюють у тісній співпраці для сприяння врегулюванню вимог щодо відшкодування шкоди. Для цього вони, зокрема, обмінюються будь-якою наявною в них інформацією про випадки заподіяної шкоди.