1. Член сім’ї, який користується імунітетом згідно зі статтею 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, чи статтею 53 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, не має імунітету від цивільної та адміністративної юрисдикції за свої дії при здійсненні оплачуваної діяльності, на яку було надано згоду згідно з цією Угодою, і на нього поширюються відповідне законодавство та судові рішення держави перебування.
2. У разі, якщо член сім’ї, який користується імунітетом від кримінальної юрисдикції в державі перебування, передбаченого у статті 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, чи статтею 53 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, був звинувачений у злочині, скоєному під час здійснення оплачуваної діяльності на території держави перебування, держава, що направляє невідкладно розгляне письмовий запит про відмову від імунітету, який приймаюча держава може подати.
3. Відмова від імунітету від кримінальної юрисдикції не поширюється на виконання судового вироку, для чого необхідною є окрема відмова. У таких випадках держава, що направляє ретельно розгляне питання відмови від такого імунітету.