1. Якщо член екіпажу судна однієї з Договірних Сторін скоїть злочин на борту судна протягом його перебування у внутрішніх водах іншої Договірної Сторони, влади цієї Договірної Сторони не переслідуватимуть його без згоди компетентної дипломатичної або консульської особи першої Договірної Сторони, якщо:
(a) наслідки злочину не поширюються на територію другої Договірної Сторони; або
(b) злочин не порушує спокій чи громадський порядок і безпеку іншої Договірної Сторони; або
(c) переслідування не викликано необхідністю упередження незаконного розповсюдження наркотичних речовин;
(d) капітан судна не звернувся до слідчих органів; або
(e) злочин не скоєно проти будь-якої особи, яка не є членом екіпажу цього судна.
2. У випадку, коли злочин скоєно на борту судна під прапором однієї з Договірних Сторін, що перетинає територіальне море іншої Договірної Сторони, і якщо злочин підпадає під кримінальну юрисдикцію, застосовуються положення Статті 27 Конвенції ООН з міжнародного Морського Права (1982 р.) ( 995_057 ).
3. (a) У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї Статті, компетентна дипломатична або консульська особа держави, під прапором якої ходить судно, заздалегідь сповіщається про вжиття будь-яких дій владами держави, де скоєно злочин.
(b) У термінових випадках таке сповіщення може бути зроблено одночасно із зазначеними діями.
4. При проведенні заходів кримінальної, цивільної та дисциплінарної відповідальності кожна Договірна Сторона вживатиме всіх необхідних заходів для уникнення затримки суден іншої Договірної Сторони. Якщо такої затримки уникнути неможливо, Договірні Сторони обмежуватимуть її до мінімуму або дозволятимуть вихід судна за умови надання гарантії.