СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 19.11.96
(Витяг)
Вироком Слов'янського міського суду Донецької області від 17 жовтня 1995 р. О.Н. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) до 13 років позбавлення волі. Цим самим вироком засуджено Г., О.С. і К.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 26 грудня 1995 р. вирок щодо О.Н. змінено - призначене їй покарання пом'якшено до десяти років позбавлення волі.
Згідно з вироком О.Н. визнана винною у вчиненні разом з іншими особами на грунті неприязних стосунків умисного вбивства П. Після того як О.С. і Г. побили потерпілого, вона, побачивши, що П. ще живий, з метою вбивства вдарила його ножем у шию. Смерть потерпілого настала від сукупності заподіяних тілесних ушкоджень.
За протестом заступника Голови Верховного Суду України судові рішення змінено. При цьому судова колегія Верховного Суду України вказала на таке.
Висновок суду про те, що О.Н. брала участь в умисному вбивстві П., не відповідає наявним у матеріалах справи доказам.
Як у ході попереднього слідства, так і в судовому засіданні засуджена О.Н. винною себе в умисному вбивстві не визнала, стверджуючи, що ножового удару потерпілому вона не завдавала. Показання засуджених в цій же справі Г., О.С. і К., а також свідка Г-ри про те, що вони чули, як О.Н. розповідала, що вдарила ножем потерпілого, є суперечливими. Ніхто з названих осіб не підтвердив, що бачив, як вона це зробила.
Як на доказ участі О.Н. в умисному вбивстві суд послався у вироку на неприязні стосунки між засудженою і потерпілим, але це посилання не відповідає дійсності. Так, засуджена О.Н. показала, що з П. у неї не було ніякої сварки. Навпаки, потерпілий був уважний до неї, що не сподобалось О.С., який став бити П. Вона намагалась їх розборонити, але це їй не вдалося. Показання О.Н. підтвердили засуджені О.С. і К.
За таких обставин не можна вважати, що О.Н. брала участь у вбивстві П.
Разом з тим, як показала О.Н., вона була присутня під час вчинення вбивства потерпілого іншими засудженими, а потім брала участь у приховуванні слідів злочину: змила сліди крові в кімнаті, спалила покривало й одяг. Засуджені О.С. і К. підтвердили, що О.Н. приховувала сліди злочину.
Виходячи з викладеного, судова колегія Верховного Суду України визнала за необхідне перекваліфікувати дії О.Н. зі ст. 94 на ч. 3 ст. 186 КК ( 2001-05, 2002-05 ), оскільки та вчинила заздалегідь не обіцяне приховування злочину, передбаченого ст. 94 КК, і призначила засудженій покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.