ПРЕЗИДІЯ ЧЕРКАСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
ПОСТАНОВА
від 12.05.89
(Витяг)
О. звернулася в суд з позовом до Д. про переведення на неї прав і обов'язків покупця. Позивачка зазначала, що згідно з рішенням Корсунь-Шевченківського райвиконкому, якому після смерті В. перейшло право власності на 1/2 частину будинку, вона внесла на його рахунок 1560 крб. і поселилася у придбаній частині, але нотаріус відмовився посвідчити договір купівлі-продажу, а згодом райвиконком переглянув своє рішення і вирішив продати цю частину будинку Д., посилаючись на наявність у неї передбаченого статтями 114, 117 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) права привілеєвої купівлі частки у спільній власності. Вважаючи відмову в оформленні цього договору неправильною, позивачка просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного народного суду у позові відмовлено. У касаційному порядку справа не розглядалася. Президія Черкаського обласного суду задовольнила протест заступника Голови Верховного Суду і у постанові про направлення справи на новий розгляд вказала на таке.
Відмовляючи у позові, народний суд виходив з того, що Д. мала право привілеєвої купівлі спірної частини будинку, оскільки їй на праві особистої власності належить друга його половина.
Проте з таким висновком погодитись не можна. Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду СРСР у п. 11 постанови від 31 липня 1981 р. ( v0004400-81 ) "Про судову практику по вирішенню спорів, пов'язаних з правом особистої власності на жилий будинок", виділення частки (поділ будинку) тягне за собою припинення права спільної часткової власності на виділену частину будинку і втрату рештою учасників такої власності права привілеєвої купівлі при продажу виділеної частки. Всупереч цим вимогам і на порушення правил статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) суд не витребував правовстановлюючих документів на будинок і не з'ясував, чи було поділено його в натурі між Д. та В., якій до смерті належала спірна частина будинку, хоч від цього залежало, чи мала Д. право привілеєвої купівлі, чи вона його втратила.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.