1. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Розділ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ → Глава 6. Розгляд справи по суті → § 1. Загальні положення
1. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Суди та судді зобов'язані негайно після закінчення судового розгляду проголошувати вступну та резолютивну частини рішення; складання повного мотивованого рішення в окремих випадках може відкладатися не більше ніж на п'ять днів; електронні копії судових рішень мають надсилатися до ЄДРСР не пізніше наступного дня після ухвалення або виготовлення повного тексту.
Правовідносини: строки складання повних текстів судових рішень та порядок внесення рішень до ЄДРСР
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 209 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справ) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин (ст. 215 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст.…
Питання про розподіл судових витрат може бути вирішене у додатковому судовому рішенні лише після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; цивільне процесуальне законодавство цим обмежує можливість вирішення такого питання в додатковому рішенні.
Правовідносини: процедурне питання розподілу судових витрат у цивільному провадженні.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України). Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.