Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 9. Заходи процесуального примусу
1. До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.
2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.
Суд має право відмовити у витребуванні доказів або в призначенні експертизи, якщо клопотання подане з порушенням процесуальних вимог (строки, відомості про неможливість отримати доказ) або без належного обґрунтування; призначення експертизи є обов’язковим лише за двостороннім клопотанням сторін або за встановленими законом підставами, тому відмова апеляційного суду в оспорюваних клопотаннях була обґрунтованою.
Правовідносини: Процедурні правила про витребування доказів і призначення судових експертиз у цивільному процесі.
45. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.…
Суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін для встановлення психічного стану особи саме на момент вчинення правочину.
Правовідносини: процесуальні дії в справах про визнання правочину недійсним через психічний стан особи
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.