Ст. 13. Диспозитивність цивільного судочинства

Чинна редакція від 15.12.2017 · Кодекс України набрав чинності 01.09.2005

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Глава 1. Основні положення

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Суд має з’ясовувати мету позову та, не виходячи за межі заявлених вимог, надавати їм належну інтерпретацію; вимоги прокурора слід розуміти за їхнім змістом і, за потреби, тлумачити як вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Правовідносини: інтерпретація позовних вимог у цивільному процесі та можливість їх кваліфікації судом

11.12. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).…

Велика Палата ВС, постанова від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, п. 11.12, 11.13 · цитують у 419 рішеннях · текст рішення

Неналежність або неефективність обраного способом захисту є самостійною підставою для відмови у позові; суд має відмовляти у позові, якщо спосіб захисту не відповідає правовій природі спору й не відновлює порушеного права.

Правовідносини: процесуальні підстави для відмови у позові у зв’язку з неналежним способом захисту

142. Водночас неналежність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17), від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 116)].

Велика Палата ВС, постанова від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, п. 142 · цитують у 195 рішеннях · текст рішення

Суд розглядає спір у межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів; отже суд не повинен вирішувати питання, щодо яких у позові немає вимог (наприклад, визнавання недійсним договору дарування, якщо таке не просили).

Правовідносини: процесуальні обмеження при вирішенні цивільних справ, питання недійсності правочину поза заявленими вимогами

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , прийнятої судом першої інстанції, вбачається, що остаточно вона просила визнати нежитлове приміщення спільною сумісною власністю подружжя, витребувати у ОСОБА_3 Ѕ частину нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів та визнати за нею право власності на Ѕ частину цього нерухомого майна. Разом з тим суд апеляційної інстанції вирішив питання про визнання недійсним договору…

Велика Палата ВС, постанова від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц · цитують у 178 рішеннях · текст рішення

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову належить до прав позивача, тоді як встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову — є обов’язком суду при розгляді справи.

Правовідносини: про процесуальні права сторін та обов’язки суду щодо належності сторін і вимог

35. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). 36. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). 37.…

Велика Палата ВС, постанова від 26.02.2020 у справі № 304/284/18, п. 35, 43 · цитують у 155 рішеннях · текст рішення

Суд має надавати позовним вимогам належну (не лише буквальну) інтерпретацію і задовольняти такі вимоги, якщо за їхньою належною інтерпретацією вони ефективно захищають порушене право; формалізм не має позбавляти позивача ефективного судового захисту.

Правовідносини: процесуальні відносини інтерпретації та розгляду позовних вимог у цивільному судочинстві.

8.42. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 8.43. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. 8.44.…

Велика Палата ВС, постанова від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, п. 8.42, 8.43, 8.44, 8.45, 8.46 · цитують у 119 рішеннях · текст рішення

Немає потреби доводити недобросовісність особи, яка подала апеляційну (касаційну) скаргу, щоб стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у разі закриття провадження через відмову від скарги; відмова — реалізація права на апеляційний/касаційний перегляд і не усуває права інших учасників на відшкодування витрат.

Правовідносини: відшкодування витрат при відмові від апеляційної/касаційної скарги

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернен…

Велика Палата ВС, постанова від 08.06.2022 у справі № 357/380/20 · цитують у 106 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.

Рішення, де статтю названо у висновках

Наведено рішення, у яких статтю названо в розділі «Висновки щодо застосування норм права». Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень (відкриті дані, CC BY).